ГРА-БЕСІДА
«ВЧИМОСЯ ВЧИТИСЯ»
Мета:
розказати учням, що означає вміти учитись; довести, що знання — це найбільший скарб у світі, що основа знань закладається у школі; виховувати працьовитість,
бажання добре вчитися.
Обладнання: текст вірша А. Костецького;
прислів’я.
ПЕРЕБІГ
ЗАХОДУ
I. Гра «Наш розум»
Учитель. Діти,
перелічіть спочатку все хороше, що може дати людині розум, знання. Потім — усе
погане, до чого його може призвести неуцтво.
Учитель записує
відповіді учнів у два стовпчики на дошці. Після цього учні в групах складають
казку, як розумна книга (друг тощо) допомогли людині позбавитися неуцтва.
II. Вправа
«Мікрофон»
Учитель. Мудрі люди
кажуть: «Знання — це скарб, а вміння вчитися — ключ до нього».
— Чому знання
називають великим скарбом?
— Що означає:
«вміння вчитися — ключ до нього»?
III. Розповідь
учителя (за
матеріалами бесіди Н. Г. Красоткіної «Умій учитись, щоб уміти трудитись»)
Учитель. Що означає
вміти вчитися? «А хіба ми не вміємо? — спитаєте ви. — Адже тільки те й робимо,
що вчимося кожного дня!» Але ж я про те, як треба вчитись, щоб було з того
більше користі, і вам було у сто разів цікавіше. Отже, ви згодні прислухатися
до моїх порад? Думаю, згодні.
Отже, почнемо із
самого початку, тобто з уроків у школі. Ви сидите і слухаєте вчителя, учнів,
часом самих себе, коли відповідаєте. Але ж як слухаєте? Що чуєте з того, що
говорять? А треба добре прислухатися, напружити свою увагу так, щоб вникнути в
саму суть почутого. Для цього слід відкинути всі сторонні справи: розмови з
товаришем по парті, записки, малюнки, які вам почали так гарно вдаватися, різні
вигадки та ін. А всю увагу зосередити на тому, що саме говорять і чи правильно
відповідають твої товариші, та й за що, зрештою, їм ставлять високі бали.
Словом, треба зосередитися на головному, на самому уроці. Інакше ви просто
згаєте дорогоцінний час, а вдома, замість того, щоб зайнятися улюбленою
справою, муситимете знову сидіти над тим, що пропустили на уроці. На уроці
можна і вчителя запитати, коли щось не зрозумієш, а вдома кого спитаєш? А ви
спробуйте посидіти на уроці дуже тихенько, постарайтеся прислухатися до того,
що пояснює вчитель, і зрозумієте, що саме про вас дбає вчитель, коли закликає
до уваги і тиші. Бо матеріал засвоюється краще, коли дитина уважна і
зосереджена, коли її думки спрямовані на сприйняття уроку. Отже, увага,
зосередженість — найперші помічники на кожному уроці.
Та це ще не все. Є
ще старанність, без якої не обійтися на жодному уроці, бо все почуте слід
засвоїти практично, тобто навести приклади, розв’язати задачу, запам’ятати
правило, виконати творчу вправу... Ось тут і слід виявити знання, вміння, силу
волі, старанність. А де ж воно все візьметься, якщо ви раптом розлінувалися і
не хочете гарно писати, чи навіть вам читати ліньки? У цей момент треба
покликати на допомогу всю свою силу волі, щоб прогнати бридку тітку Лінь і
взятися до роботи, вкладаючи в неї всю свою майстерність, любов, терпіння,
віддаючи всього себе. Це не завжди вдається, правда? Часом тітка Лінь так
пригортає вас, так обіймає, що немає ніякої сили вирватись.
А тоді бідний зошит
за вас червоніє, адже в ньому стільки помилок, такий хаос, бруд, що й годі
думати, що це якась дитина працювала на уроці, одразу всім відомо, що цей учень
сидів, обійнявшися з тіткою Лінню. А вдома на учня чатують неприємності з
батьками, йому доведеться переписувати класну роботу. Народна мудрість про це
каже так: «Скупий — двічі платить, а лінивий — двічі робить». Отже,
запам’ятайте цю мудрість і ніколи не піддавайтеся тітці Ліні, бо вона дуже
каверзна, ніколи вашого часу не пожалкує, та й вас!
IV. Читання вірша
А. Костецького
ЛІНЬ
Що робити? Наче
тінь,
Приросла до мене
лінь.
Я хотів уроки вчити
—
Адже в мене стільки
справ!
А вона шепоче:
— Вітю, взяв би
краще — та поспав...
Суперечок не
терплю!
Що поробиш? Ліг —
та сплю...
Вранці — потираю
очі:
Ех, зарядочку б
зробить!
Раптом чую — лінь
шепоче:
— Та навіщо це
тобі?!
Як тут виберешся з
ліжка?
Що зробив я? Знову
влігся...
— Що трапилося з
хлопчиком Вітею, коли на нього напали лінощі?
— Будьте сильними,
не піддавайтеся на спокуси, не лінуйтесь, а працюйте на уроці старанно,
наполегливо. Згодом це перетвориться на звичку і ви зрозумієте, що виграли дуже
багато часу і зберегли нерви. Чому я кажу — нерви? Погодьтеся, коли у вас
класна робота виконана не просто добре, а відмінно, то всі задоволені: ви, ваші
батьки, вчителька. І весь світ здається веселим і радісним, навіть, коли ллє за
вікном дощ. У вас тоді настрій пречудовий, вам весело, ви — щасливі, а отже
вашим нервам — спокій! Я от часом думаю, що кожного дня учні пишуть у зошитах
«Класна робота», — це не просто тому, що вона виконується в класі, а тому, що
повинна бути виконана «класно»! І цей запис має зобов’язувати кожного учня
виконувати кожну роботу відмінно, якісно!
V. Робота над
прислів’ями
— Чому кажуть у
народі: «Чого не навчивсь Іванко, того Іван не буде знати»? (Поки діти малі, їм
треба вчитися.)
— Чому говорять:
«Без знань у житті, як без води: і ні туди, і ні сюди»? (Людина без знань — як
бур’ян, від неї ніякої користі. Нічого сьогодні без знань людина не зможе
зробити.)
— Чому говорять:
«За одного вченого сім невчених дають, та ніхто не бере»? (Вага вченої людини
значна!)
VI. Вивчення порад
«Як виконувати домашнє завдання»
Учитель. І ось ти
за столом, а перед тобою — щоденник, у якому написано, що ти повинен зробити на
завтра. А записи теж треба робити чітко, бо пам’ять може підвести, і ти зробиш
не те, що задано, а тоді знову неприємності. З чого почати? (Відповіді учнів.)
Можна і так, і так, а найкраще, все ж, почати з усних предметів: спочатку
вивчимо правила, які полегшать виконання письмових вправ. Правила слід вивчати
так, щоб уміти застосувати їх практично, тому зосередьтеся, подумайте, про що
там написано, і добре запам’ятайте, наведіть власні приклади за аналогією до
тих, які є в підручнику. А тепер можна приступати до виконання вправи. Ось
зараз вправу виконувати зовсім легко і просто, бо зрозуміло, що вимагається,
тільки ж напишіть дуже ретельно, кожну буквочку виводьте старанно, це привчить
вас до охайності та порядку. Та й про ведення зошита не забудьте, згадайте,
скільки клітинок або лінійок треба відступити від попередньої роботи, про
абзаци не забудьте. Гарно і правильно виконана праця принесе радість і
задоволення, та й самому на таку роботу приємно подивитись. Отже, ви
підготували один урок, тепер приступайте до наступного уроку. Принцип такий
самий. Спочатку вивчіть правила, а тоді беріться до вправи чи завдання. А якщо
ви читання відклали насамкінець — нічого страшного, почитати можна і зараз. Та
добре запам’ятайте, що читати треба уважно, щоб зрозуміти зміст прочитаного.
Читання — це найголовніше в початкових класах, тут треба добре оволодіти
технікою читання, щоб читати вільно і легко, та ще й виразно і свідомо. Але,
крім цього, ще треба добре навчитись переказувати те, про що читали,
відповідати на запитання, які стоять після тексту, коротко сформулювати зміст
статті. Тут треба добре потрудитись, щоб не запинатись та не заїкатись.
VII. Підсумок
заходу
Учитель. Отже,
тепер ви зрозуміли, що, навчаючись у школі, ви готуєте себе до життя, для
майбутнього, щоб стати гарними працівниками, щоб у вас не виникало труднощів з
роботою, щоб ви могли отримати улюблену професію, добру роботу, бути
кваліфікованим спеціалістом. Тому вже сьогодні запам’ятайте: щоб у житті чогось
досягти, треба змалку вміти вчитися.
Бесіда:
Обережно, ожеледиця!
Ожеледиця –
це шар щільного льоду, що утворюється на поверхні землі і на предметах, що
оточують людину, при замерзанні переохолоджених крапель дощу або туману при
невеликій мінусовій температурі навколишнього повітря.
Ожеледиця представляє безпосередню небезпеку життю і
здоров'ю людей, безпечному руху транспортних засобів по дорогах.
У нещасного випадку можуть бути різні причини, але
найчастіше це необережність.
Взимку люди часто травмуються через ожеледицю на
ковзанках, припорошених снігом,
під час дитячих зимових ігор, при катанні з крижаної гірки на санчатах, лижах,
ковзанах. Уберегтися від травм під час ожеледиці можна, якщо дотримуватися
простих правил поведінки:
• перед виходом із будинку натріть
наждачним папером підошву або наклейте на неї лейкопластир чи ізоляційну
стрічку;
• людям похилого віку краще взагалі не
виходити з дому у такі дні;
• ходіть по тротуарах, посипаних піском
або сіллю, а якщо вони не посипані, ходіть по непритоптаному снігу, який
зазвичай залишається на внутрішньому краї тротуару;
• при ступанні по льоду максимальне
навантаження на стопу повинно приходитися не на п'яту, а на носок;
• ходіть неквапливо, ноги злегка
розслабте в колінах;
• не тримайте руки в кишенях — це
збільшує ймовірність не тільки падіння, але й отримання тяжких травм, особливо
переломів;
• бережіться ковзанок, припорошених
снігом, ходіть по освітленій частині тротуару, не перебігайте проїжджу частину
дороги;
• під час танення снігу та льоду дуже
небезпечними є бурульки. Для того, щоб уникнути травм від них, не ходіть
близько попід стінами будинків;
• при падінні на руку можливий перелом
кісток передпліччя або кисті. В цьому випадку наложіть одну шину (з підручного
матеріалу - дошки, гілки тощо) на внутрішню поверхню руки. В напівзігнуті
пальці вкладіть валик та підвісьте руку перед грудьми;
• при переломі стопи або гомілки дві
шини закріпіть по бокових поверхнях ноги з фіксацією стопи та коліна;
• при сильній кровотечі зав'яжіть шарф,
хустку, ремінь на 10-15 см вище місця
пошкодження, паличкою сильно закрутіть їх. Травмованого необхідно відвезти в
лікарню протягом години, якщо він перебуває на холоді; через 1,5 години - якщо
він у теплі. Коли за цей час потерпілого не доставлено в лікувальний заклад,
закрутку розпускають, передавлюючи артерію вище рани, а через 8-10 хвилин знову
закручують.
• якщо ви посковзнулися, присядьте, щоб
знизити висоту падіння. У момент падіння постарайтеся згрупуватися і,
перекотившись, пом'якшити удар об землю. Не намагайтеся врятувати речі, які
несете в руках. Не кваптеся підводитись, огляньте себе, чи немає травм,
попросіть перехожих допомогти вам.
Пам'ятайте:
особливо небезпечними є падіння на спину догори обличчям, тому що може
трапитися струс мозку. У разі одержання травми обов'язково зверніться до
лікаря за наданням медичної допомоги.
Будьте обережними, не наражайтеся на небезпеку!
Перед виходом з будинку змайструйте на підошви та
каблуки вашого взуття "льодоступи":
- · прикріпіть на каблук перед виходом шматок
поролону (за розмірами каблука) або лейкопластиру;
- · наклейте лейкопластир чи ізоляційну стрічку на
суху підошву і каблук (хрест-навхрест або східцем) і перед виходом натріть
піском (на один - два дні вистачає);
- · натріть наждаковим папером підошву перед виходом,
а краще прикріпіть його на підошву (але від води піщини наждакового паперу
рано або пізно обсипаються);
- · намажте на підошву клей типу "Момент"
та поставте взуття на пісок, після цього сміливо виходьте на вулицю.
Пам'ятайте, що кращими для льоду є
підошви з мікропористої чи іншої м'якої основи та без великих каблуків.
Не виходьте без потреби на вулицю, коли ожеледиця.
Зачекайте поки не приберуть сніг і не розкидають пісок на обмерзлий тротуар.
Користуючись цими нехитрими правилами людина зможе
забезпечити себе в зимовий період часу, коли на дорогах ожеледиця.
Вчимося слухати один одного»
Мета: вчити дітей взаєморозуміння; формувати у них норми поведінки під
час спілкування; дати можливість дітям перевірити власний рівень уміння
слухати.
Хід бесіди
Слово вчителя. Діти, кожна людина має власне особисте і тільки одне
життя. Але людина живе з людьми, між людьми, серед людей. Людина має розум і
велику цінність – мову. Тобто може спілкуватися з іншими людьми.
Сьогодні наша
бесіда називається «Вчимося слухати один одного». У мене до вас запитання. Чому
треба вміти слухати? Це ж так просто слухати.
(Думки дітей)
Уявіть ситуацію. У
класі всі говорять одночасно. Що з цього вийде? А чи почує хоч одна людина
іншу? А якщо до однієї людини одночасно звертаються багато людей7 Що робити? Як
встановити порядок?
(Думки дітей)
Висновок: існують правила, яких треба дотримуватися під час
спілкування. На жаль не всі люди вміють вести діалог та бесіду. Тому й
виникають сварки, непорозуміння. Однією з головних проблем. Яка виникає під час
спілкування. є те що багато людей не вміють слухати свого співрозмовника.
Розглянемо з вами кілька ситуацій, які виникають щодня у вашому
шкільному житті чи в родині. Обговоримо, як треба поводитися, або правильно
спілкуватися.
Ситуація перша.
Ваш товариш.
Однокласник відпочивав тривалий час, і не відвідував школи, о коли прийшов
перший раз до школи, його радісно зустріли однокласники і наперебій почали
розповідати всі новини. Чи почув ці новини ваш товариш?
(Думки дітей)
Підсумок вчителя: про головне у спілкуванні:
1) «взаємоповага»;
2) порядок під час
спілкування;
3) спочатку надати
слово тому, був хто відсутній.
Ситуація друга.
На перерві директор школи просить когось із вас покликати вашого
класного керівника. Ви застали класного керівника за розмовою з іншим вчителем
(учнем). Як правильно виконати прохання директора? (Думки дітей)
Підсумок вчителя: про вміння увійти в розмову.
Ситуація третя.
На уроці вчитель задає запитання і просить з місця відповідати. Учні
мовчать. Тоді. Один учень починає відповідати. Але невпевнено, інші починають
перебивати його, наперебій висловлюють власну думку. Чи правильно це?
(Думки дітей) Підсумок вчителя:
про поведінку на уроці.
Ситуація четверте.
Розмова по
телефону. Ваш товариш захворів, або ви довго не бачились. Він вам зателефонував
і ви почувши знайомий голос зраділи і почали говорити першим про всі новини,
які тут трапились без нього, не давши вашому співрозмовнику право висловити те,
з якою метою він і зателефонував. Як правильно було б повестися в даній
ситуації?
Підсумок вчителя. Відтворення алгоритму правильного спілкування по телефону.
Корисні поради.
Щодня ми спілкуємося. Але щоб нам було приємно і радісно, треба
дотримуватися певних правил-порад. Послухайте:
Уміння слухати складається. На думку вчених, із трьох складових: уваги,
дружелюбності й активності.
1. Увага.
1.Поважайте того хто говорить, цінуйте його бажання повідомити про щось
нове.
2.Знайдіть із ним контакт на початку бесіди. Тим самим показуючи, що
щиро готові його слухати.
3.Не ховайте очей, дивіться на співрозмовника.
4.Не переривайте. Наберіться терпіння і дайте можливість людині сказати
те, що вона хоче.
5.Не поспішайте з висновками.
2. Дружелюбність.
1.Не пригнічуйте співрозмовника авторитетом, інформацією. Або довгою
розмовою.
2.Стримуйте емоції. А якщо не можете контролювати. Уявіть себе на місці
співрозмовника.
3.Не поспішайте із запереченнями. Перебивши людину, яка не все сказала,
ми викликаємо в неї гнів, роздратування. А коли вона вже висловилася, то
слухати вас більше не хоче.
4.Не демонструйте своїм виглядом зневагу до того, що сказав, або збирається
сказати співрозмовник.
5.Робіть паузи. Дайте висловитися іншому.
3.Активність.
1.Не будьте мовчуном. Час від часу подавайте сигнали, що вирозумієте
про
що йдеться і виявляйте своє
ставлення до висловленого.
2.Стриманість – гарна риса людини. Але і тут повинна бути міра.
3.Не намагайтеся здобути славу розумника.
4.Тримайте себе спокійно, але не розслабляйтеся, бо співрозмовник
втратить бажання спілкуватися з вами.
5.Якщо ви стомилися то краще вибачитися і перенести розмову на інший
час.
І на кінець нашого спілкування проведемо тестування.
Тестування на перевірку вміння слухати .
(завжди – 4 бали, часто – 3 бали, інколи – 2 бали, ніколи – 1 бал).
1. Чи даєте ви
співрозмовнику можливість висловитися?
2. Чи звертаєте увагу
на зміст сказаного?
3. Чи намагаєтеся
запам’ятати те, що почули?
4. Чи звертаєте увагу
на головне?
5. Чи намагаєтеся
зберегти в пам’яті основні факти, цифри?
6. Чи звертаєте увагу
співрозмовника на висновки, які пролунали в його повідомленні?
7. Чи стримуєте власне
бажання ухилитися від неприємних запитань?
8. Чи стримуєтеся від
роздратування, коли чуєте те, що вам не подобається?
9. Чи намагаєтеся
зосередити увагу на словах співрозмовника?
10. Чи охоче спілкуються
з вами інші люди?
Для підрахунку результатів: 32 і більше – відмінно; 27 – 32 – добре;
22 – 27 –
помірно; менше 22 – вам необхідно тренуватися слухати співрозмовника